μονοθελητισμός, від грец. μόνος – один, єдиний + θέλημα – воля) – христологічна доктрина, яка визнає одну волю Боголюдини Ісуса Христа. Згідно з монофелітством, у Христі дві природи, але одна воля – божественна. Монофеліти приписували волю не природі, а особі Ісуса Христа.
Монофізити (від monos, «один», і physis, «природа») — традиційна назва тих, хто заперечує присутність в Ісусі Христі двох рівноправних природ (божественної та людської).
На початку XXI століття помірне монофізитство сповідували такі Давньосхідні церкви: Коптська церква, Ефіопська церква, Вірменська апостольська церква, Сіро-Яковитська церква, Маланкарська сирійська церква в Індії, Еритрейська церква.
Пізніше монофізитами керували такі люди, як Северус Антіохійський, який стверджував, що у Ісуса могла бути лише одна природа, тому що він був однією особистістю, і наголошував на людській природі Ісуса. . Деякі монофізити навіть наважилися на тритеїзм, або ідею про те, що Бог — це не три єдині особи, а три окремі істоти.
Східні православні відкидають ярлик монофізитства і вважають монофізитство єрессю, воліючи називати свої нехалкідонські вірування міафізитством.
Наша Коптська Церква ніколи не вірила в монофізитство . Копти вірять, що Господь досконалий у своїй божественності і Він досконалий у своїй людяності; але Його божественність і Його людство поєдналися в одній природі, яка називається «природою втіленого слова», яку повторив святитель Кирило Олександрійський.